Інтерв'ю PRO: Андрій Коротун. Про свій шлях від маленького містечка до омріяного навчання в Minerva

 

 

Від інтерв'юера: З Андрієм ми познайомилися в проєкті UGS, де я готувала учнів до складання міжнародного іспиту SAT. Андрій отримав грант на навчання в дуже цікавому та інноваційному університеті Minerva, та згодився розповісти про свій шлях. Наша розмова вийшла достатньо довгою як для текстового інтерв'ю, але впевнена, що в кожній відповіді будуть певні відкриття для читача. Тому залишаю усі деталі. Розмова складається з чотирьох основних блоків:

  • Вибір університету
  • Процес відбору та грант на навчання
  • Про навчання в Minerva
  • Працевлаштування після навчання

Дуже хочу, щоб ця розмова стала натхненням та поштовхом для усіх, хто вагається чи зможе він вступити в кращий університет світу. Усе в наших руках! З повагою, Тетяна Герасимова

 

 

Андрій, я вже прочитала половину книжки «Building the Intentional University», яку ти мені порадив про створення Minerva. Ця книжка багато розповідає про бачення її засновників. Мені дуже цікаво почути від тебе як людини, яка потрапила туди на навчання, враження та думки. Але спочатку пояснимо нашим читачам про тебе та твій шлях до вибору університету Мінерва.

 

Мабуть, насамперед я фіналіст програми Ukraine Global Scholars (UGS) і програми The Future Leaders Exchange (FLEX) — це те, що на мене найбільше вплинуло. Також я співзасновник громадської організації United Robotics Generation (URGE). У Сполучених Штатах у рік обміну я займався робототехнікою, і по приїзду в Україну я розвивав цю справу —  організовував команди школярів старших класів для міжнародних змагань. Тепер я ментор програми UGS, яка допомагає зі вступом у Сполучені Штати Америки й не тільки, адже в цьому році ми розширюємо горизонти можливостей для учнів із сімей з низьким статком в Україні, які мають бажання й талант навчатися за кордоном та принести свої знання на Батьківщину.

 

А коли ти вступав в UGS, яка в тебе була мета? Ти вже знав, що хочеш до Мінерви чи зовсім не думав над цим?

 

Це чудове питання! Я спершу хотів до MIТ, до іншого відомого університету. Набагато відомішого за Мінерву, через це, мабуть, і хотів. Якщо трапляється якийсь вигаданий персонаж, що займається технологіями, то він обов’язково навчався або в Стенфорді, або MIT. І якось технологічно мені МІТ був ближчим, про Стенфорд навіть не задумувався. Я міркував: “Мені потрібно вступити в МІТ, але в мене нічого немає, крім олімпіади з біології. І для UGS це занадто мало». Тому я взяв участь у програмі FLEX. Це був мій шлях до UGS, що б допомогло мені зі вступом до МІТ. Так і сталося, але річ у тім, що я вже перехотів навчатися там. Під час самого процесу вступу, поза міфами та кліше, я побачив, що 4 роки проведу в якомусь певному місці, а воно має відповідати моїй особистості. З МІТ так не було.

 

Чому?

 

У МІТ надзвичайно високий фокус саме на змагання одне з одним і навчання в одному напрямі. Наприклад, там багато людей з України з міжнародних олімпіад. Тобто я б сказав, що це більше для спеціалістів вузького профілю. От якщо мені потрібно було наймати когось в уявну компанію, я б дивився насамперед на випускників МІТ, для яких це як змагання, хто менше буде спати. Я б не хотів ставати вузькоспеціалізованим, а хотів би займатися своєю справою, мати більше підприємницький нахил. І Мінерва саме це і пропонує, дає нам можливість бути незалежними. Там із першого дня нам ніхто не готує їжі, не пропонує бібліотеку, в яку йти. Ми самі обираємо все, навіть те, чим будемо займатися поза уроками. Мінерва лише пропонує нам гуртожиток та віртуальні уроки. Не лекції, а уроки-семінари, де ми щось обговорюємо. Як ми розподіляємо решту свого часу — це наш вибір. Хтось може й далі навчатись, поглиблювати свої знання, а хтось піти з центру Сан-Франциско через дорогу в офіс Твіттера чи Убера й там чимось займатися, знайомитися, шукати свою долю в цій компанії.

 

Ти кажеш, що олімпіади з біології було б замало для UGS. А це ти зрозумів, тому що подався туди, чи просто подосліджував, за яким принципом вони відбирають?

 

Я подивився на фіналістів, на їх досягнення. Зрозумів, що я їздив тільки один раз на всеукраїнську олімпіаду з біології. Це, як мені здалося, занадто мало. Хоча згадуючи зараз себе в минулому, я б тоді не вступив. Якщо подивитися на профіль загально, як це робить UGS, значними плюсами можуть бути досягнення позашкільні, й оцінки гарні, і хороші знання англійської мови, ще й вміння поводитися на камеру, чого і досі немає, як бачите. Тому так, тоді я б не пройшов, але після FLEXу моя особистість змінилася.

 

Ти казав, що в UGS багато студентів з маленьких містечок. Ти ж також із такого?

 

Так. UGS має схильність до маленьких містечок, де немає багато можливостей проявити себе, хіба лише з власної ініціативи, а не школи чи батьків. Якщо хтось зробив дослідження з біології, хімії чи астрономії, але він живе в селі чи маленькому містечку, то зрозуміло, що ніхто їх не примушував. Важлива особиста ініціатива. Розглядаючи заявки в американські університети, комісія звертає увагу на самостійність та ініціативність учня. Одна справа бути президентом шкільного клубу, а інша — його засновником. Звичайно, що заснувати клуб це престижніше для американського університету і, здається, навіть простіше в реаліях школи, де за цим ніхто не женеться. Але це прояв особистої ініціативи. У маленьких містечках легше проявляти себе, адже там більше можливостей для надбудови, більший room for improvement. Для мого заняття, робототехніки, в моєму місті був room for improvement, але в недостатній кількості. Так я поїхав у Київ створювати команду на базі міської школи. В столиці вже були компанії, яким можна було запропонувати співпрацю з нами і отримати за неї пожертви. Це вже було реалізовано. Те, що стосується UGS — там шукають таланти з маленьких міст, які згодом зможуть проявити себе на великій арені.

 

Звідки в тебе з’явилося бажання вчитися за кордоном, потрапити в UGS? Як наслідок якогось пошуку? Навряд чи до вас приходили в школу та говорили: “Ідіть до UGS”.

 

UGS я побачив, знов-таки, під час відбору на FLEX. В одній із груп у соціальній мережі натрапив на пост про те, що UGS проводить набір, але тоді я ще був занадто малий. 

 

А звідки ти дізнався про FLEX?

 

Від своєї вчительки англійської мови, Циганко Ольги. Ще змалечку я відвідував Центр творчості дітей та юнацтва в Прилуках, де вивчав англійську мову. Ходив туди неохоче, але в мене добре виходило. Я вдячний своїй мамі за те, що вона записувала мене на заняття, які мали сенс. Англійська мова дуже важлива. Хотів я чи ні, але знав її достатньо добре, щоби пройти перші два тури. А вже на третьому турі мене прорвало. Коли було інтерв’ю, я сказав: “О, повернуся і буду це все робити, все буде круто”. Більше проявив себе з екстравертної сторони, якої в мене до цього не спостерігалося. Але вони вміють вишукувати талант. З моєї групи я, здавалося, був найслабшим, але єдиним, хто пройшов. Озираючись назад, я не знаю чому, не знаю як, але вони побачили в мені потенціал.

 

Чим тебе зацікавили? Тобто прийшла вчителька й каже: “Така програма”. У чому для тебе був сенс їхати незрозуміло куди й навіщо?

 

Я хотів подивитися на країну, з якої наша культура так багато перейняла. Якщо в сюжеті фільму чи гри є вигаданий крутий герой, то він, безперечно, навчався в МІТ, у Стенфорді чи Гарварді. Є бажання стати таким героєм, коли ти ще малий: “Ага! Він випускник МІТ”. 

У мене завжди були суперечки з українською освітою. Навіть сьогодні, їхав на велосипеді й думав: “Скільки років я вчив історію в школі й не пам'ятаю абсолютного нічого”. От жодної дати не згадаю. Ким був очільник незалежності, чи які там генерали Великої Вітчизняної війни. Здавалося б, я не останній учень у класі, але щось пішло не так у системі освіти, якщо вона спроможна надати її в такому вигляді. 

 

Для здобуття вищої освіти я звертав увагу на університети з інноваціями. І в перший рік я подав заявку в 16 університетів Сполучених Штатів. Усі вони мені чимось не підходили. Знову ж таки, за особистими переконаннями, за цілями. Мені вони схожі на закриті пансіонати, з яких ти рідко збираєшся. Ти живеш, ростеш у цих умовах, але вони досить консервативні. Виходити з університету декілька разів на місяць чи на тиждень — це було не те, що дало б мені змогу розвивати свою особистість. У той час як у Мінерві кожного дня ми виходимо з нашої будівлі, і починається ніби новий рівень — піти в нове місце, познайомитися з новими людьми. За 4 роки навчання ми проживаємо в 7 великих містах світу, в так званих пульсуючих точках на карті. Перше місто — це Сан-Франциско, яке разом із передмістям налічує понад 10 мільйонів населення. Далі ми їдемо до Сеулу, де проживає більше, ніж 25 мільйонів людей (в тому числі й населення передмістя). Це такий величезний хаб. Потім ми їдемо в Хайдарабад — технологічне місто, де проживає 8 мільйонів людей. Після — у Берлін, а потім — Буенос-Айрес в Аргентині. Вже не можу дочекатися латиноамериканських фестивалів. На 4-ому році навчання — Лондон, Тайбей, столиця Тайваню. І закінчуємо в Сан-Франциско.

 

Ось такі міста. І в кожному навчаємось чомусь новому. Крім Мінерви є можливість обрати стажування в будь-якому із семи міст в різних компаніях. У їхніх лабораторіях можна також проводити свої дослідження. Ми не обмежені однією лабораторією на весь Сан-Франциско, а можемо співпрацювати зі спеціалістами на будь-якому рівні в різних країнах. Бо ми якщо не в столиці, то в дуже розвиненому місті.

 

Процес відбору та грант на навчання

 

За статистикою попередніх років Гарвард приймав 4% від усіх заявок, а Мінерва лише 2%. Як було в цьому році? Наскільки було складно вступити?

 

Цього року було складніше, менше 1% учнів зарахували на навчання. 

 

А є якась статистика, яку можна подивитися? Скільки студентів подавали заявки та скільки з них зарахували? Чи вона у вільному доступі, але за кілька років до цього?

 

Річ у тому, що вона й досі не опублікована, бо може змінюватися. Так, цього року Мінерва запрошує учнів з інших університетів. Деякі прийняли пропозицію залишитись на наступні 3 роки після того, як впевнилися в ефективності методик. Крім того, лиш останні кілька тижнів люди могли піти в інший університет або не йти туди зовсім через цю екстремальну ситуацію. Тому статистика доволі відрізняється.

 

У нашому класі майже 150 учнів. Це така цифра, навколо якої вони танцюють із року в рік. Вона є й у соціальній психології - число Данбара. Це обмеження на кількість  соціальних зв’язків з іншими людьми, які ти можеш одночасно підтримувати. Виділяють від 200 до 130, але в середньому — 150. І це число учнів, яке, як здається, хоче підтримувати Мінерва.

 

А заявок тоді було майже 20 тисяч?

 

Так. Цікаво, що зазвичай в університет набагато складніше податись. Там одна величезна заявка, яку ти заповняєш один раз і відправляєш. У Мінерві - це в декілька кроків. Закінчуєш першу частину, потім другу. Так покроково вже стає легше для учня.

 

А що за кроки? Що потрібно для того щоби вступити? Наскільки я знаю, ти стипендіат.

 

Так. Це сторінка подачі. І є три дедлайни. Три дати, до однієї з яких треба подати заявку: до 1 листопада, до 15 січня або ж  до 15 березня.

 

Це вже на наступний рік, так?

 

Так. Перший дедлайн для тих, хто вирішив, що Мінерва — це точно для них, і жодні інші університети не розглядають. Багато учнів зазвичай саме так і подають заявки, адже Мінерва доволі сильно відрізняється від інших університетів. Здебільшого учень подається або тільки в Мінерву, або в інші університети. Хоча бувають і змішані випадки.

 

Те, до якої дати ти подаєшся, не впливає на те, чи беруть тебе. Немає жодного бонусу, які є зазвичай в університетах. Такий маленький інсайт — якщо ти подаєшся раніше в американський університет, то в тебе шансів, звичайно, трішки більше. Але тут в усіх шанси рівні. Спочатку ти заповнюєш лише своє ім’я, адресу, дату народження й рік, коли ти хочеш вступити. Потім переходиш до наступного кроку, де вже потрібно написати про свої досягнення. Мінерва хоче, аби ви вказали лише 6 досягнень, але потрібно пріорітизувати їх. Наприклад, ходив на олімпіаду, заснував власну компанію, поїхав на обмін. 

 

А ти знаєш, що вони цінують із досягнень? На що вони звертають увагу? 

 

З того, що я помітив — це має бути пов’язано з місією Мінерви. У Мінерви є свій слоган “Critical wisdom for the sake of the world” — ”Критична мудрість задля блага світу”. Тобто, якщо ти покращуєш свої досягнення, то тобі буде плюс, тому що це пов’язано з місією Мінерви — виростити покоління майбутніх лідерів в усіх сферах і змінити світ на краще завдяки цьому. До такого я відніс те, що займався робототехнікою для школярів у вигляді неприбуткової організації. Також я волонтерив в UGS, допомагав іншим учням вступити в Сполучені Штати Америки. Отже, це два досягнення, які я вказав, що пов’язані з місією Мінерви. Інші: їздив на обмін у Сполучені Штати Америки, рік працював у школі вчителем початкових класів. Хоч досягнення вже менші, але також цікаві. Крім цього, потрібно написати тести від Мінерви, бо стандартизованих вони не приймають.

 

Зовсім?

 

Так. У них є своя система перевірки наших знань. Аж 6 тестів.

 

Що перевіряють?

 

Спочатку математику та читання,  дві найбільш необхідні навички.

 

Це схоже на SAT чи щось інше?

 

Вони схожі, але коротші та більш стресові. Коли подаєш заявку, вмикається таймер, дають завдання і відчуваєш, що часу не вистачає. Тести хороші, але відповідають тому, що на звичайному SAT. Далі вже будуть тести від Мінерви на IQ, на креативне та критичне мислення. І є інтерв’ю. Там декілька запитань, які ставлять на камеру. І, що цікаво, до всіх цих тестів неможливо підготуватися заздалегідь. Так, є посібники з SAT, TOEFL, але тут ти сів, відразу написав і чекаєш на результат.

 

Англійську перевіряють лише на читання? Вони не звертають уваги на те, як ти пишеш?

 

На критичному мисленні потрібно писати відповідь на відкрите питання. Але й по самій анкеті видно рівень володіння англійською мовою. І, можливо, кількість балів включається в розбаловку, але англійська надзвичайно важлива.

 

А вони не дають підручників, за якими можна підготуватись, чи матеріалів? Просто в тебе іспит у певний день і ти йдеш?

 

Все залежить від твоїх навичок, умінь на той момент, коли ти складаєш тест. Тому в Мінерві такий цікавий розподіл учнів. Лише 20% — американці, а решта — студенти з усього світу.

 

А вік?

 

Від 16 до 29 років. Деякі учні вже відслужили в армії, в Ізраїлі. А дехто тільки закінчив школу в 16. Тому тут дуже велика різниця у віці. 

 

А чи не заважає це спілкуванню?

 

Я б не сказав, що це заважає спілкуванню, бо в нас є схожі інтереси. З усіма, з ким я починав розмову, за дві години бесіди ми завжди мали щось спільне для обговорення. Так, ми зацікавлені в освіті, покращити та реформувати її. Мінерва — це очевидний вибір, адже саме там намагаються інтенсивно “полікувати” вищу освіту та розв’язати, в основному, американські проблеми, що стосуються навчання. Дуже малий відсоток учнів не закінчують старшу школу в США, але половина покидає університет без диплому. Проблема полягає в низькому рівні заохочення учнів до навчання. Мінерва вирішує цю проблему класами, в яких не можна ні на секунду втратити концентрацію. Якщо ти починаєш літати в хмарах на занятті — це відобразиться на твоїй оцінці за день. За кожен урок там виставляються оцінки, а то й дві. Через те, що немає лекцій, ми уважно слухаємо рекомендації викладача на уроці, а весь матеріал вчимо перед заняттям. Ми не нудьгуємо, а займаємося, навчаємося та обговорюємо все разом.

 

А оцінки ставлять ті люди, які фасилітують ці зустрічі? Чи є якась взаємооцінка?

 

Взаємооцінки немає. Цього року я буду peer tutor — це ніби репетитор для однокласників. Я буду допомагати їм із написанням есе. Це майже те ж саме, чим я займаюсь в UGS — допомагаю учням знайти ідею й розвинути її в есе для університету. Я радий цим займатися. Але я не ставлю оцінки, а лише допомагаю з проблемами, які мають інші учні. Тому оцінка залежить від teachers та teachers assistants (викладачів та учнів-асистентів зі старших курсів).

 

Повертаючися до вступу. Стипендія визначається за тими документами, які ти подаєш, чи для неї потрібні інші документи?

 

Вона визначається за документами, які ти подаєш у Мінерву. І вона залежить від того, скільки потрібно платити. Батьки моїх однокласників, що мають бізнес, платять повну вартість — 32 тисячі доларів за рік. Наприклад, комусь дають стипендію і покривають більше, ніж 90% витрат. 

 

За яким принципом? Потрібно подати, що я хочу, щоби мені надали фінансову допомогу?

 

Потрібно подати і вказати дохід. Кількість необмежена. Наскільки я знаю, у нас приблизно 80% учнів мають стипендію. Не завжди вона повна, але фінансова допомога надається залежно від доходу.

 

Тобто, насамперед залежить від фінансового стану, а не заявки, що ти подаєш? Чи заявка впливає на те, скільки відсотків отримаєш?

 

Заявка не впливає. Це як два окремі напрями. Якщо в тебе гарна заявка — ти пройшов. Тоді треба вказати суму коштів, яку тобі потрібно відповідно до фінансового стану.

 

Тобто спочатку всі вступають, а потім, коли ти вже вступив, ти можеш подати на фінансову компенсацію? 

 

Одночасно. І є певна затримка там, де тобі прийшов результат, що тебе прийняли. Потрібно зачекати кілька тижнів, тоді дізнаєшся суму фінансової допомоги, яку тобі надали.

 

Тобі надали скільки?

 

Більше, ніж 90% фінансової допомоги. З 32 тисяч доларів, 30 виділив мені університет. 

 

Є ще якісь додаткові витрати на перельоти чи проживання?  

 

Усі витрати на проживання бере на себе Мінерва. Не оплачує лише перельоти, але кошти на це можна знайти з інших стипендій чи програм, що надають учням фінансову допомогу. І віза також затратна. Її потрібно оформлювати не тільки в США. Ми їздимо в декілька країн і майже в кожну потрібні певні документи для в’їзду. 

 

Якби не отримав стипендію, ти би надалі вчився?

 

Якби мені були потрібні всі 32 тисячі, то, безумовно, ні. Адже випускатися з університету зі 120 тисячами боргу — це  важко навіть  для американців, у яких є допомога сім'ї. Для українців — це хрест на майбутнє, адже з цих 120 тисяч довелося би платити відсотки. 

Тому ні, я б знову вступав у стандартні університети або в Мінерву на фінансування. Але система працює так, що не отримати допомогу я не міг, якщо мене прийняли, адже подав документи, з яких мені стільки-то-стільки-то на відвідування університету. Стільки-то-стільки-то надається мені самим університетом. 

 

Вони можуть у тебе забрати стипендії, якщо ти будеш погано навчатися? Є система відсіювання?

 

Щороку потрібно оновлювати стипендію, показувати, що для тебе це дуже важливо. Але такого, щоби забрали стипендію за погані оцінки немає. Це або ти сам не встигаєш, або забираєш документи з університету, тоді допомога не потрібна.

 

Є таке, що можеш просто завалити?

 

Можеш, як і в кожному університеті. Мінерва намагається допомогти кожному студенту. У нас надзвичайно великі можливості бути самостійним, що стосується й навчання також. Мінерва зацікавлена у твоїх оцінках, в успішності навчання, завжди готова допомогти. 

 

Про навчання в Minerva

 

Ти кажеш, що все навчання проходить онлайн. Це не лекції, а як практика-дискусія. І вам потрібно до цієї практики-дискусії підготуватися, засвоїти певний матеріал. Скажи, чи багато цього матеріалу? Чи доводиться багато вчитися, щоби підготуватися до певної дискусі? Чи є такі учні, що приходять на заняття не підготовленими?

 

Я б сказав, що матеріалу надзвичайно багато. Але завжди є можливість його опрацювати наперед. Наприклад, уже з першого вересня в мене почнеться тиждень підготовки до навчання. І в нас уже буде домашнє завдання, яке я б зробив замість цього дзвінка.

 

Я дуже сподіваюся, що це змотивує учнів до вступу.

 

Можливо, комусь сподобається така ідея і вони подаватимуть документи. Тільки от домашнього завдання багато, але Мінерва допомагає з його опрацюванням. Упродовж літа нам надіслали матеріали про те, як навчатися ефективніше. Ми вивчаємо принцип “Наука навчання” ( “Science of Learning”).

 

Століттями може не змінюватися система навчання. Приходить вчитель, розповідає тему 2-3 години, учні записують, а вдома переглядають матеріал і роблять тести. Потім приходять на контрольні роботи. Це така система, як в українській школі, але вона не є ефективною, адже найкращим способом навчання є Spaced repetition.

 

Інтервальне навчання?

 

Так. Нам пропонують цю систему, з допомогою якої ми можемо вивчений матеріал відкладати в довгострокову пам’ять. Особисто я використовую програму Anki, але можна робити це й фізично. Наприклад, зробити картки й розкладати в різні комірки. 

 

Читала, що вчителям забороняється говорити в ефірі більше, ніж 30 секунд. Це правда чи ні?

 

Наразі це трохи більше часу, але все одно не довше декількох хвилин. Це зроблено для того, щоби весь матеріал опрацьовувався учнями. Завдання вчителя не в тому, щоби передати матеріал учням, а щоб самих учнів направити на правильний шлях. Мінерва використовує власну програму Forum, у якій видно, скільки говорить вчитель, а скільки учень. Якщо ти говорив вже декілька хвилин, то тебе будуть опитувати менше. Тому треба ще подумати над раціональним використанням свого часу.

 

Вони це потім аналізують, чи все це в моменті?

 

Вони аналізують і виставляють усім оцінки після уроку, тож ми отримуємо результати з невеликою затримкою.

 

Цікаво, хтось слідкує за тим, щоб усі дотримувалися правил?

 

Для вчителя всі учні підсвічуються різними кольорами. Індикатор вказує на те, скільки учень відповідав. Якщо багато - то червоний. 

 

А це не знижує оцінку учня, якщо він багато говорить?

 

Ні, це в межах розумного. Говорити можна мало, але по темі, а можна багато, і без сенсу. Кожен учень несе відповідальність за свою відповідь. А Мінерва за оригінальну відповідь дає додаткові бали. У нас система оцінювання від 1 балу до 5. Усі намагаються отримати 4, а 5 - це за феноманальну відповідь. Іноді просто виходить щось оригінальне сказати, висловити унікальну точку зору.

 

А ти бачиш оцінки всіх?

 

Ні, тільки свої. В Америці не прийнято розповідати про чужі оцінки. Немає такого, щоби казали: “Подивіться, він сьогодні отримав 2”.

 

Ти казав, що у вас там 150 людей, але в дискусії беруть участь точно не всі 150 учнів. Вас поділяють на групи чи формуються кожного разу іншим чином, що у вас є fixed?

 

Мені вже відправили мою групу. Це не більше, ніж 20 учнів на 1 урок.

 

І це група на всі 4 роки чи динамічна?

 

Це група лише для курсу. От, наприклад, у перший рік буде 4 курси.

 

Це входить у якісь Habits of Mind?

 

Так, це буде критичне мислення, креативне мислення, ефективна комунікація й ефективні соціальні зв’язки, відносини. У кожному курсі в мене зафіксовано, з ким я буду навчатися осінню, але я не знаю, з ким буду навчатися в зимово-весняний період.

 

А ти знаєш, за яким принципом вони формують клас?

 

Думаю, що зараз це за часовими поясами, бо деякі учні не приїхали. Але, скоріш за все, формують випадково. Немає поділу на сильні та слабкі групи.

 

Весь період до цього ти навчався вдома. Щодо часових поясів це не були нічні заняття? Чи було по-різному?

 

По-різному. На літньому курсі з філософії релігії уроки проводились об 11 годині та опівночі. Але це те, що я обрав сам. Я знав, що нас буде всього 6-7 осіб на уроці. Це були попередні учні цього професора. Але буває таке, що когось ставлять перед фактом, тоді є можливість оскаржити це рішення, щоби тебе перевели в іншу групу. 

 

Слухай, від біології до філософії релігії, це тебе так Мінерва змінила? Чи як це сталося?

 

Мені зараз дуже важко віднести себе до однієї спеціальності. Але я точно знаю, що буду вивчати комп’ютерні науки й нейробіологію. Мені хотілося б брати якомога більше курсів з інших сфер: біології, хімії, фізики, філософії. Це допоможе підтримувати дружні стосунки з усіма учнями університету, а не обмежувати себе одним класом. Але я й досі не впевнений, що мені потрібно для підприємницької діяльності, тому філософія виглядає досить цікаво. Хочу навчитися думати, дискутувати, по-новому подивитися на світ.

 

Нещодавно читав книжку “Що таке філософія”. Написана 20-30 років тому французьким постмодерністом. Автор розглянув філософію не просто як науку, а як мистецтво створення нових точок зору. Жоден філософ не був на 100% правий щодо світу, бо це тільки думка, іноді підкріплена сильним аргументом. Платон, Ніцше, Декарт — всі мали своє бачення світу. Філософія може навчити переконувати людей та обстоювати свої інтереси.

 

 Працевлаштування після навчання

 

 

Читала про Мінерву на просторах інтернету. Хтось пише, що це інновація, а інші бутафорія. Критикують, що нічому не вчать і немає спеціалізацій. На мою думку, щоб зрозуміти, який з варіантів правдивий це працевлаштування. Як Мінерва працює вже не перший рік, що вони пропонують, а що на практиці?

 

Минулого року працевлаштування перевищило 95%, що на рівні університетів Ліги Плюща. Інші 5% вирішили не працювати, а подорожувати світом. Знаю людей, яким не вистачає тих країн, до яких ми їздимо. Вони хочуть якось відпочити від університету. Багато учнів пішли в великі компанії: Google, Facebook, Microsoft. Мінерва допомагає з вибором роботи після закінчення університету. Вони називають це life-time support “пожиттєва допомога з працевлаштуванням”. Але зазвичай це тільки початкова допомога, щоб знайти хорошого роботодавця. Після першої роботи залежно від того, як ти проявив себе, тебе запрошують працювати інші компанії, без допомоги Мінерви.

 

А за що цінують вас?

 

В учнів Мінерви великий досвід роботи. Майже всі працюють в самій Мінерві або з організаційних питань, або репетитором.

 

Це те, про що ти казав з самого початку? Це дають тільки тим, хто дуже добре знає предмет чи якось розподіляють?

 

Я подавався на 2 професії — вчитель програмування та вчитель письма. Це ті, що видаються на основі твоїх вмінь. Для інших учнів також є робота. Наприклад, допомагати з відбором наступного покоління або з гуртожитком.

 

Це така робота всередині?

 

Так. І в цьому Мінерва має перевагу, адже багато університетської роботи виконують учні. З одного боку, учні набувають досвід, з іншого боку, вони наймають менше працівників, тому вартість навчання теж буде нижчою. Наприклад, в деяких моїх знайомих з UGS, які навчаються в університетах, бюджет на рік становить 75 тисяч доларів. Те, що потрібно заплатити учню, якщо немає стипендії. Велика частина цієї суми випадає на адміністрацію школи. Університети почали наймати більше людей. Мінерва пішла іншим шляхом, більш як стартап, як невелика компанія. Вони не беруть на роботу тих, кого можуть замінити учнем, якому потрібен досвід у професійний сфері. Відповідно й виплачують йому заробітну плату.

 

Це такий внутрішній досвід?

 

Так, це одне. Також те, що в кожному місті нас заохочують працювати, мати інтернатуру. Мої знайомі з України, які навчались у Мінерві, мають досвід літньої практики в закордонних компаніях.

 

Це саме Мінерва співпрацює і пропонує на вибір куди ти можеш піти, чи ти сам маєш знайти інтернатуру?

 

Мінерва пропонує, але багато учнів самі знаходять. Згодом це перетворюється на партнерство. Ця компанія бачить, що учні Мінерви мають великий потенціал, тому вони готові брати інших на наступний рік. Нам регулярно приходять email-листи від Мінерви, де написано:“Ми маємо певного партнера, і вони шукають на інтернатуру людину, що розбирається в штучному інтелекті, подайте, будь ласка, заявку”. Також ніхто не забороняє тобі самому знайти роботу або зайнятися бізнесом. Після 1-2 року можна піти з університету і мати власну справу. Особисто я вважаю, що Мінерва пропонує більше можливостей, тому варто дійти до кінця.

 

От 7 країн, потім, коли закінчується навчання, більшість що робить? Залишаються в Сполучених Штатах, їдуть в свою країну чи обирають ту, до якої подорожували?

 

Я скажу, що тут думки у всіх поділилися. Так, багато людей залишаються в Сполучених Штатах, щоби працювати в великих компаніях. Деякі залишаються на роботі в Мінерві. Дуже цінним є досвід, набутий у перші роки роботи. В нас, відповідно до контракту UGS, 5 років ми можемо працювати за кордоном, а потім повертаємося в Україну й розвиваємо її. Тому я ще не визначився зі своїми планами, бо очікую, що завтра моє життя може різко змінитися. Ще подивимось, чи залишусь я на роботі в Америці, чи одразу повернуся в Україну.

 

А чи є система зворотного зв’язку з викладачами? Вони вам ставлять оцінки чи, навпаки, ви їм в кінці курсу? Є взагалі запит цей?

 

Мінерва дуже цінує фідбек, особливо щодо викладачів. Тому викладачі швидко змінюються, якщо не відповідають вимогам програми, або ж учні самі бачать, що ця людина не підходить Мінерві. Що цікаво, в Мінерву йдуть професори або на початку своєї кар’єри, або наприкінці. Тому що Мінерва не вписується в концепцію викладачів. Це або професори, які отримали свій докторський ступінь та зацікавлені в розвитку освіти, або ж ті, хто вже займалися 20-30 років і хочуть спробувати щось нове. 

 

Вони питають вас в кінці курсу, чи кожного дня ви ставите певну оцінку?

 

Кожного дня — ні, але в кінці курсу — так, фідбек фасилітується.

 

Це анонімно чи ви просто дискутуєте? 

 

Анонімні, бо якщо ні, то може перерости в конфлікт. Але мені здається, що зараз у Мінерві є основна команда професорів, яка вже працювала з таким матеріалом. 

 

Ти казав, що після Мінерви часто вступають у Гарвард знову. Тобто університети Ліги Плюща якось схвально відносяться до випускників Мінерви. Якби то була така бутафорія, що пишуть, тоді ...

 

Так, якщо це несправжня школа, то нікого не взяли б у віці 20 років на PhD на професуру в Гарвард без магістратури, лиш із закінченою Мінервою.

 

Я читала, що у вас бакалаврат і магістратура?

 

Так. Це така експериментальна магістратура. Там ще небагато людей, вони вирішують із напрямком. Можна сказати, вона ще в стані розробки.

 

А вчителі використовують дані? Вони вимірюють, хто скільки говорив. А чи використовують вони якийсь Data Science, щоби зрозуміти динаміку?

 

Використовують, бо це така золота жила, якою мало де користуються у світі. Нещодавно дивився репортаж з Китаю, де на учневі є хедсети, які зчитують показники мозку і спостерігають за тим, коли людина скерована, а коли ні. Ці дані передаються вчителю й батькам. Великий алгоритм опрацьовує все, тут Data Science—це золоте місце. Але на уроці в звичайному класі, де всі ходять і слухають лекцію — це неможливо. А от на уроці Мінерви навіть корисно. Якщо я дізнаюсь, що такого не роблять, то потрібно буде розштовхати. Але не думаю, що таку можливість упустили.

 

Андрій, дякую за твій час та таку цікаву розповідь! Я тобі бажаю неймовірних відкриттів та чудового досвіду в кожній країні!


 

Контактна інформація
+380 99 486 70 40 (Telegram / Viber)
Місце проведення

Zoom