Учителька української на карантині...

Передусім вона виспалася, тому з'явилося стільки нових ідей! Я не мала страху перед онлайн-заняттями, бо вже до цього їх проводила у Skype. Тепер почала в Zoom. 

Звісно, частина форм роботи, що передбачала рух, дотики, просто "відпала", але частину вдалося адаптувати до нового формату: ми вже грали в літературний "Аліас", Kahoot, Quizlet тощо, малювали карикатури на персонажів і презентували одне одному через камери чи розширення екрану. Завтра плануємо організувати онлайн-кінотеатр з поп-корном, щоб повторити сюжет "Чорної ради", та віртуальний похід у "Чорноморку", щоб пригадати числівник. Але не все так оптимістично: там потрібно поїсти тільки на 547 грн, бо це число має декілька нюансів відмінювання smiley До речі, життя після карантину важке, офіціант усе зрозуміє, відмовиться від чайових, він просто, замість цього, принесе на таці трохи тестів smiley

 Цього тижня мої діти отримали завдання зробити спецвипуск ТСН з села Піски за подіями «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Оскільки контактувати чи виходити на вулицю зараз не варто, то будемо використовувати віртуальний фон у Zoom, а журналісти візьмуть інтерв’ю в потерпілих, свідків чи Чіпки за допомогою відеодзвінка. Я в передчутті! Зараз мені здається, що немає нічого неможливого, головне – не дозволяти собі «усепропало» й адаптувати вже знайомі методи до нових умов. Так-так, нарешті настав час листування від імені персонажів у Телеграмі. Я й сама так захопилася, що вирішила підготувати стилізоване листування зі змістовими помилками на урок. Усе не маю часу перейменувати чоловіка у Телеграмі з Якима Сомка smiley

Щоправда, було трохи викликів…

  1. Учні іноді відмовляються вмикати камери, хоча контролювати їхню діяльність можна методом «Холодний дзвінок».
  2. Важко організувати групову роботу, хоча у Zoom є можливість «розкидати» учнів у віртуальні кімнати.
  3. На онлайн-уроці часто встигаєш менше, бо то технічні проблеми, то кіт випадково пройшовся по клавіатурі, хоча це можна прийняти й не запивати валер’янкою (і кота на тих 2-3 години зачинити в іншій кімнаті).
  4. Під час карантину всі сусіди з усіх 15 поверхів саме під час твоїх уроків за розкладом починають робити ремонт – можна познайомитися нарешті з ними, навчитися домовлятися. Ну, і бонус: безкоштовна реклама ваших послуг, якщо ви репетитор: за 2 тижні уроків усі 15 поверхів будуть знати, що на 11-ому в їхньому домі живе чудова вчителька, яка так хвилюється про дітей smiley
  5. Стан дітей, адже їх може гнітити сама ситуація так само, як і дорослих, хоча можна на початку уроку «заміряти» їхній настрій проханням поставити в чат смайлики чи розповісти, ким вони прийшли на урок сьогодні (використовую «Я сьогодні персонаж X, тому що так само, як і він/вона Y», можна ще й попросити «прийти» у відповідному костюмі чи мати відповідні декорації, той самий віртуальний фон). 
  6. Неможливість виконання групових форм робіт «на ватмані». Воно й смішно, і методу такого немає, але іноді всякі «малювання» за темою працюють як арт-терапія та допомагають асоціативно запам’ятати матеріал.
  7. Сидіти біля комп’ютера під час уроків, а потім під час виконання домашнього завдання – виклик для дітей. Зір, спина, монотонність… Руху не вистачає. Але в будь-якій незрозумілій ситуації можна танцювати танець членів речення чи придумати ще якусь тематичну руханку.
  8. Кількість домашки… Варто взяти всю волю в кулак і зменшити... Реально важко сидіти цілий день біля комп’ютера.

У цілому, у мене немає ніякого негативу до онлайн-занять, окрім того, що вже скучила за офлайн-версіями моїх дітей smiley Усе інше можна пережити, скорегувати, адаптувати smiley

Учителька української, Наталка Ковтонюк

Контактна інформація
+380 99 486 70 40 (Telegram / Viber)
Місце проведення

Zoom