Інтерв'ю PRO: Катерина Ясько. Про "Освіту серця й розуму" та програму Соціальної Емоційної і Етичної Освіти для освітян України

10.06.2019
Катерино, ви були присутні на відкритті онлайн-платформи з підтримки програми Соціальної Емоційної і Етичної Освіти (Social Emotional and Ethical Learning) в Делі 5-6 квітня цього року. Розкажіть про це. Що являє собою ця програма?

Конференція, що була організована Його Святістю Далай-ламою XIV спільно з Emory University (США), на котрій вони презентували програму Соціального Емоціонального і Етичного Навчання.

Протягом багатьох років університет Emory являється експериментальною базою, на якій кращі педагоги, а також нейропсихологи експериментували з уроками, які спочатку називались SEL - Соціальне Емоційне Навчання. Потім додалося ще одне Е - Етичне.

В результаті було розроблено серію підручників для молодшої і середньої школи, які покривають різні теми, пов'язані з соціальним, емоційним і етичним навчанням.

Програму викладено в підручнику для учнів, а також в посібнику для викладачів. Слоганом є: "Освіта серця й розуму".

В програму входять наступні частини:

Працевлаштування після навчання
Читала про Мінерву на просторах інтернету. Хтось пише, що це інновація, а іншібутафорія. Критикують, що нічому не вчать і немає спеціалізацій. На мою думку, щоб зрозуміти, який з варіантів правдивийце працевлаштування. Як Мінерва працює вже не перший рік, що вони пропонують, а що на практиці?

Минулого року працевлаштування перевищило 95%, що на рівні університетів Ліги Плюща. Інші 5% вирішили не працювати, а подорожувати світом. Знаю людей, яким не вистачає тих країн, до яких ми їздимо. Вони хочуть якось відпочити від університету. Багато учнів пішли в великі компанії: Google, Facebook, Microsoft. Мінерва допомагає з вибором роботи після закінчення університету. Вони називають це life-time support "пожиттєва допомога з працевлаштуванням". Але зазвичай це тільки початкова допомога, щоб знайти хорошого роботодавця. Після першої роботи залежно від того, як ти проявив себе, тебе запрошують працювати інші компанії, без допомоги Мінерви.

А за що цінують вас?

В учнів Мінерви великий досвід роботи. Майже всі працюють в самій Мінерві або з організаційних питань, або репетитором.

Це те, про що ти казав з самого початку? Це дають тільки тим, хто дуже добре знає предмет чи якось розподіляють?

Я подавався на 2 професії — вчитель програмування та вчитель письма. Це ті, що видаються на основі твоїх вмінь. Для інших учнів також є робота. Наприклад, допомагати з відбором наступного покоління або з гуртожитком.

Це така робота всередині?

Так. І в цьому Мінерва має перевагу, адже багато університетської роботи виконують учні. З одного боку, учні набувають досвід, з іншого боку, вони наймають менше працівників, тому вартість навчання теж буде нижчою. Наприклад, в деяких моїх знайомих з UGS, які навчаються в університетах, бюджет на рік становить 75 тисяч доларів. Те, що потрібно заплатити учню, якщо немає стипендії. Велика частина цієї суми випадає на адміністрацію школи. Університети почали наймати більше людей. Мінерва пішла іншим шляхом, більш як стартап, як невелика компанія. Вони не беруть на роботу тих, кого можуть замінити учнем, якому потрібен досвід у професійний сфері. Відповідно й виплачують йому заробітну плату.

Це такий внутрішній досвід?

Так, це одне. Також те, що в кожному місті нас заохочують працювати, мати інтернатуру. Мої знайомі з України, які навчались у Мінерві, мають досвід літньої практики в закордонних компаніях.

Це саме Мінерва співпрацює і пропонує на вибір куди ти можеш піти, чи ти сам маєш знайти інтернатуру?

Мінерва пропонує, але багато учнів самі знаходять. Згодом це перетворюється на партнерство. Ця компанія бачить, що учні Мінерви мають великий потенціал, тому вони готові брати інших на наступний рік. Нам регулярно приходять email-листи від Мінерви, де написано:"Ми маємо певного партнера, і вони шукають на інтернатуру людину, що розбирається в штучному інтелекті, подайте, будь ласка, заявку". Також ніхто не забороняє тобі самому знайти роботу або зайнятися бізнесом. Після 1-2 року можна піти з університету і мати власну справу. Особисто я вважаю, що Мінерва пропонує більше можливостей, тому варто дійти до кінця.

От 7 країн, потім, коли закінчується навчання, більшість що робить? Залишаються в Сполучених Штатах, їдуть в свою країну чи обирають ту, до якої подорожували?

Я скажу, що тут думки у всіх поділилися. Так, багато людей залишаються в Сполучених Штатах, щоби працювати в великих компаніях. Деякі залишаються на роботі в Мінерві. Дуже цінним є досвід, набутий у перші роки роботи. В нас, відповідно до контракту UGS, 5 років ми можемо працювати за кордоном, а потім повертаємося в Україну й розвиваємо її. Тому я ще не визначився зі своїми планами, бо очікую, що завтра моє життя може різко змінитися. Ще подивимось, чи залишусь я на роботі в Америці, чи одразу повернуся в Україну.

А чи є система зворотного зв'язку з викладачами? Вони вам ставлять оцінки чи, навпаки, ви їм в кінці курсу? Є взагалі запит цей?

Мінерва дуже цінує фідбек, особливо щодо викладачів. Тому викладачі швидко змінюються, якщо не відповідають вимогам програми, або ж учні самі бачать, що ця людина не підходить Мінерві. Що цікаво, в Мінерву йдуть професори або на початку своєї кар'єри, або наприкінці. Тому що Мінерва не вписується в концепцію викладачів. Це або професори, які отримали свій докторський ступінь та зацікавлені в розвитку освіти, або ж ті, хто вже займалися 20-30 років і хочуть спробувати щось нове.

Вони питають вас в кінці курсу, чи кожного дня ви ставите певну оцінку?

Кожного дня — ні, але в кінці курсу — так, фідбек фасилітується.

Це анонімно чи ви просто дискутуєте?

Анонімні, бо якщо ні, то може перерости в конфлікт. Але мені здається, що зараз у Мінерві є основна команда професорів, яка вже працювала з таким матеріалом.

Ти казав, що після Мінерви часто вступають у Гарвард знову. Тобто університети Ліги Плюща якось схвально відносяться до випускників Мінерви. Якби то була така бутафорія, що пишуть, тоді ...

Так, якщо це несправжня школа, то нікого не взяли б у віці 20 років на PhD на професуру в Гарвард без магістратури, лиш із закінченою Мінервою.

Я читала, що у вас бакалаврат і магістратура?

Так. Це така експериментальна магістратура. Там ще небагато людей, вони вирішують із напрямком. Можна сказати, вона ще в стані розробки.

А вчителі використовують дані? Вони вимірюють, хто скільки говорив. А чи використовують вони якийсь Data Science, щоби зрозуміти динаміку?

Використовують, бо це така золота жила, якою мало де користуються у світі. Нещодавно дивився репортаж з Китаю, де на учневі є хедсети, які зчитують показники мозку і спостерігають за тим, коли людина скерована, а коли ні. Ці дані передаються вчителю й батькам. Великий алгоритм опрацьовує все, тут Data Science—це золоте місце. Але на уроці в звичайному класі, де всі ходять і слухають лекцію — це неможливо. А от на уроці Мінерви навіть корисно. Якщо я дізнаюсь, що такого не роблять, то потрібно буде розштовхати. Але не думаю, що таку можливість упустили.

Андрій, дякую за твій час та таку цікаву розповідь! Я тобі бажаю неймовірних відкриттів та чудового досвіду в кожній країні!
Це 9 компонентів Соціального Емоційного і Етичного Навчання (SEEL). Сюди входить велика кількість речей. В агрегованому вигляді це 3 виміри:

- Свідомість (Awareness),
- Співчуття (Compassion),
- Залученість (Engagement).

Ці компоненти проявляються в трьох областях:

- міжперсональній,
- соціальній,
- системній.

На кожну з цих компетенцій дається розшифровка.

Були розроблені уроки на кожен з розділів, включаючи такі теми, як

- емпатичне слухання;
- ефективна комунікація;
- поміч іншим;
- трансформація конфлікту.

В школах викладається багато тем в цьому напрямку:

- мораль
- етика
- релігія
- самопізнання.

Що спробували зробити автори цієї розробки, так це зібрали разом все необхідне для соціальної, емоційної та етичної освіти дітей. При цьому це не обернено ні в яку релігійну обгортку, відсутнє будь-яке релігійне підґрунтя.

Один з напрямків роботи Його Святості - міжрелігійний діалог. Він говорить про те, що, якоюсь мірою релігія дискредитувала себе, через надто велику кількість насильства, яке існує в світі через релігійні питання. Тому релігією майбутнього має стати освіта. Це означає, що ми маємо взяти те, що лежить в основі кожної релігії, це: доброчесність, співчуття, любов, емпатію, і закласти в освіту в різних країнах. При цьому не називаючи це релігією, чи релігійною освітою. Мова йде про те, як можна розвивати інтелектуальні навички і залишатися людиною, розвивати людські якості.

За Джоном Нейсбітом, сучасним футурологом, найголовніші прориви в 21му столітті будуть пов'язані не з технологіями, а з розумінням що таке бути людиною.

Його Святість зазначив під час Конференції: "Мій друг еколог стверджує, що нам залишилося не більше 80 років. І ми маємо вибір як прожити ці 80 років: в світі співчуття, любові і підтримки, чи у ворожнечі, війнах і конфліктах".

Цей вибір за нами, нашими дітьми. І він б'є у дзвони, і багато інших лідерів також, що нам терміново необхідно повертати в освітню парадигму державних шкіл поняття гарної людини. Як бути гарною людиною в незалежності від того, наскільки ти розумний. Культивувати в собі самосвідомість, саморегуляцію, співчуття, емпатію, навики слухання, системне мислення, розуміння нашої спільної взаємозалежності.

Ця програма фактично дає відповідь на ці питання і як все це розвивати в дітях протягом усієї школи.

Які інструменти було розроблено для цього? На кого вони спрямовані?

Була розроблена програма для учнів середніх і молодших класів, посібник для вчителя і платформа на сайті Emory University.

Усі охочі вчителі можуть пройти базовий курс, правда зараз тільки англійською. Але основний фокус - це діти середньої і молодшої шкіл. Для старшої школи програма буде завершена в наступному році.

Як велась робота з розробки цієї програми? У відео конференції, яке є у вільному доступі на YouTube-каналі Його Святості, у дітей-учасників програми беруть інтерв'ю. Базою дослідження були школи в Делі?

Не тільки в Делі, в Канаді є відповідні центри, в США. Насправді вони достатньо довго це вивчали, спостерігали за впливом. Це вказано в самій книзі: "Освіта серця та розуму. Метод, що базується на дослідженнях". Підхід базується на наукових результатах. На конференції якраз було презентовано вченими, що досліджують ці питання яким чином це впливає на дітей. Тобто є відповідна статистика.

Це не щось нове, не експерименти, які тільки ставляться. Це вже зібрана база, що підтверджує що ефект дуже гарний. Програма є результатом роботи міжнародної команди авторів, вчителів, експертів з освіти, які збирали зворотній зв'язок від діячів освіти в Європі, США, Індії, які в пілотному режимі викладали за цією програмою з 2017 року. Біля 500 таких освітян брали участь у воркшопах в 2017-18 роках з цією метою. Наразі програму перекладено на 7 мов.

Громадська організація EdCamp Ukraine, засновник якої Олександр Елькін власне і був ініціатором першої зустрічі групи українських освітян з Його Святістю, займатиметься цією темою активно. Зараз вони вже опікуються перекладом цих матеріалів. В липні під час конференції EdCamp 2019, на яку з'їдуться прогресивні освітяни з усієї країни і не тільки, вони організовують офіційне звернення Його Святості Далай-лами ХІV до українців.

❇️В рамках проекту НУШ обрано 10 компетенцій, але етична складова представлена слабко. Чи знаєте ви про плани впровадження етичної освіти в українській школі?

Якщо говорити про компетенції НУШ, то етична компетенція наразі не є пріоритетом, її немає серед ключових офіційних компетенцій НУШ. Тільки громадянські та соціальні компетентності, які частково її включають. SEEL, звичайно ж, привносить до питань демократії, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, але це окремий фокус. SEEL - це окрема нарізна тема, яка має проходити червоною ниткою по всій школі.

Така освіта веде до змін в суспільстві. Навіть вирішувати питання корупції без розвитку соціальної емоційної та етичної компетентностей неможливо. Тому що тільки законами та регламентами проблеми корупції не вирішуються. В цьому явищі є дуже багато суб'єктивних, ціннісних аспектів. Дійсно це не було в пріоритеті і наразі є інтерес у Міністерства освіти до теми SEEL, але поки що це дуже свіжі речі.

❇️Насправді програма не передбачає окремого вчителя чи вихователя в шкільній структурі. Це програма для всіх вчителів, які викладаючи математику, мову, можуть використовувати ці методи і виховувати дітей.

Є плани розробити такий посібник для батьків, що вони можуть зробити у вихованні, як покращити виховання дітей через SEEL?

Ми чули про це. На сьогоднішній день такі підручники не розроблені. Більше мова йде про те що школа співпрацює з батьками, веде просвітницьку роботу, пояснюючи, чому саме такі уроки, чому це важливо. Але в майбутньому є великим пріоритетом для Emory University і Фонду Далай-лами створення відповідних рекомендацій і мануалів для роботи з батьками.

❇️Чи є приклади аналогічних проектів? Багато освітян задумуються над розвитком компетенцій, але не багато фокусується саме на етичному аспекті. Чи є аналоги в інших країнах?

Існує такий напрямок Character education, або виховання характеру. Цим займається VIA Character Institute, в основі їх роботи стоять наробки психологів-позитивістів Мартіна Селігмана і Кріса Пітерсона. На сайті viacharacter.org є ряд статей про експерименти з виховання характеру. Це програма з фокусом саме на людських якостях, а не на компетентностях. Декілька шкіл її перейняли.

Є курс на Coursera, який веде очільник школи, яка однією з перших перейняла практику виховання характеру як експеримент 15 років тому. Ще з таких програм емоційного розвитку є Lion's Quest, Zippy's friends, є і інші.

Це все різні програми, розроблені різними методологами, але вони всі про одне: про виховання хорошої людини, профілактику буллінгу, насилля, про розвиток людських якостей в дітях.

Інтерес до питання виховання у вчених і педагогів є, існує альтернатива SEEL, ці речі розроблялися раніше. Важко було розробити саме уроки. Не складно назвати якості, які треба виховувати, розробити табель характеру, але саме розробити уроки, щоб це розвивати і культивувати в дітях, таких програм я не знаю.

Унікальність SEEL в тому, що:

- по цьому матеріалу можна одразу викладати, додаткове очне навчання вчителя не вимагається, достатньо дистанційного курсу;

- матеріал має системний характер;
- уроки розроблено простою мовою;
- всі матеріали є у відкритому доступі, безкоштовно.

В програмі піднімаються теми нейробіології на дитячому рівні, побудови мозку людини, дітям пояснюють чому саме так люди реагують, що відбувається коли я злюся, що я можу зробити з собою, коли гніваюся. На уроках доброти розповідається яким чином можна висловити сердешність і вдячність по відношенню до іншого.

До прикладу Lion's Quest і Zippy's friends - це більш комерційні проекти (хоча в деяких школах вони в експериментальному порядку впроваджуються на громадських засадах або за рахунок грантових програм), викладачу треба пройти навчання. У випадку SEEL матеріали доступні всім вчителям світу, матеріали викладені онлайн, аби вони вчилися і застосовували.

Які Ваші особисті враження від відвідування конференції? Наскільки далеко Україна від світової спільноти в цих питаннях?

Це була велика честь і радість для всіх нас! Українська делегація за чисельністю була друга на конференції після Індії. Є великий інтерес і цікавість. Хочеться вірити, що це буде прорив в певному сенсі. Однозначно це буде велика допомога НУШ.

Дуже радує, що все це організовано громадянським суспільством. Ряд громадських організацій об'єдналися навколо системи освіти: EdCamp Ukraine, Empatia, Міжнародний Інститут Інтегрального Розвитку (МІІР), Просвіт, Інститут Майбутнього. Це дає велику надію, що громадянське суспільство зможе і підтримати реформу і водночас здійснити певний контроль.

Враження надзвичайні, адже зібралися світові авторитети в розвитку емоційного інтелекту. Там був і Деніел Гоулман, психолог і автор книг про емоційний інтелект, і фантастичні педагоги, які працювали багато років над цією розробкою.

Особисто я мало працюю з дітьми, більше з дорослими. Та коли я відкриваю ці підручники SEEL "Молодша і Середня школа", я бачу там ті вправи, які виконую з 40ка річними директорами шкіл, вчителями, бізнесменами з компаній галузей ІТ, аудиту, фармацевтики і так далі. Ми маємо настільки велике поле для розвитку з емоційної, соціальної, етичної точок зору, що, якщо б ми почали впроваджувати це на рівні молодшої школи, суспільство могло б дуже швидко стати більш емоційно зрілим, збалансованим. Колективна свідомість може зрости дуже швидко. Особисто в мене є багато надій на це!

Що може завадити роботі з SEEL? На що звернути увагу освітянам?

По-перше - це переклад.

По-друге - бажання вчителів впроваджувати ці методи в практику. Вчитель має бути вмотивованим. Якщо вчитель не вмотивованим і не бачить сенсу в соціальному емоційному і етичної розвитку, власному зокрема, це може завадити втіленню практики на рівні школи.

По-третє - навантаження програм. Ми сподіваємось, що в НУШ є розвантаження, але існують певні ризики. Це ключові речі, які не можна давати наостанок. І ось тут має бути підтримка на рівні Міністерства освіти, бо громадянське суспільство не впорається з тим, щоб вмотивувати вчителів всієї України впроваджувати це в свою роботу. Культура ще не така і відповідно потрібна підтримка інституцій, які мають вплив на освіту.

Це такі ключові речі, про які варто подбати.

У вчителів має бути смак до цього напрямку. Ось чого хотілося б. Щоб вони самі знали, які колосальні зміни в самих них може зробити SEEL. Ми це бачимо коли навчаємо вчителів Ненасильницький комунікації, елементи якої, до речі, є частиною програми SEEL. Якщо давати ці ази вчителям, вони відчувають величезну вдячність, натхнення, бачать в якому напрямку розвиватися. І вони мають ентузіазм ділитися цим з батьками. Ми маємо у власне навчання протягом життя ввести SEEL як основу.

Для цього скористайтеся посиланням на програму, наведене нижче.

Успіхів у впровадженні!
https://seelearning.emory.edu/